«Ти – вічний біль, Афганістан, Ти – наш неспокій.

І не злічить глибоких ран

І не злічить сліз матерів, дружин, дітей –      В борні жорстокій.

Не всі вернулися сини із тих ночей…»

15 лютого – день вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

30 років тому в Афганістані закінчилася десятилітня військово-політична спецоперація Радянського Союзу, участь у якій взяли 160375 військовослужбовців – вихідців з України, 3360 з яких – загинули, 72 – пропали безвісти, 3560 – стали інвалідами. Згодом війну в Афганістані керівництво тодішнього СРСР визнало політичною помилкою, однак це аж ніяк не применшує особистого подвигу тих, хто став прикладом самопожертви та вірності військовій присязі. Афганська кампанія залишила невиліковну рану в душах та серцях тих, хто пройшов вогненними гірськими стежками, хто втратив друзів, синів чи батьків.

До цієї дати в ЗОШ№12 були проведені інформаційні хвилинки «Афганістан – мій біль, моя пекуча пам’ять», виховні години та години пам’яті «Ціна чужої війни: до 30-річчя з дня виведення радянських військ з Афганістан». Учні ознайомилися з масштабами складних і неоднозначних подій в Афганістані, переглянули документальні відео фрагменти про афганську війну, вшанували пам’ять тих, хто загинув у Афганських ущелинах, схиливши голови у скорботній хвилині мовчання.

Афганістан...

Згадаймо ті дні, коли разом з світанком

Вставали ми всі і мчались на танках,

Або "БеТееРом",вперед на ті гори

Де ворог засів, що бив по колонах.

Афганістан...

Згадаймо бої. Згадаймо загиблих.

Шануймо батьків наших рідних. Пониклих

  В журбі за синочком, що смерть там знайшов...

Геройски загинув! У вічність пішов!...