Шановні батьки та учні Слов'янської ЗОШ №12!

Незважаючи на тяжкі часи для нашої країни та всіх нас, колектив закладу продовжує працювати і на відстані, і дистанційно. Тримаємо тісний зв'язок з усіма нашими учнями та батьками. Шкільна психологічна служба практичний психолог Кочережко Тамара Леонідівна та соціальний педагог Каракуц Ірина Миколаївна бажають всім психологічної витримки та хотіли допомогти нашим дітям, як пережити психотравмуючі події. Тримаймося! Ми разом! Бережіть себе та своїх близьких!

Психологічна допомога дітям, що пережили психотравмуючі події?

• Заручитися підтримкою близьких і рідних. Важливо, щоб в оточенні дитини були люди, які не постраждали.
• Намагатися зберегти режим дитини, забезпечити нормальний сон та харчування, достатність пиття, оберігати дитину від додаткових стресів.
• Допоможіть дитині проговорити ті страхи, які її непокоять, з'ясувати причини, які викликають її емоційний дискомфорт:
  • Сформуйте разом з дитиною алгоритм-схему продовження життя після пережитої травматичної події, у якому відтворюються схеми дії та моделі поведінки.
  • Батькам варто враховувати вік дитини, відповідаючи на її запитання про те, чому родина була змушена залишити дім і переїхати. Дитина повинна знати, що відбувається.
  • Розмову почніть із запитання про те, що саме її цікавить. Говоріть спокійним тоном, уникаючи слів «кров», «смерть», «вбивство».
  • Уникайте слів «забудь це», «викинь з голови»
  • Відповідати на запитання дитини поступово і доступно. На одне запитання – одна відповідь. Коли дитина її опанує, вона зможе поставити наступне питання.
  • Після завершення розмови поясніть дитині, що вона під захистом і опікою, і ні з вами, ні з нею нічого поганого не станеться. А війна скоро закінчиться.
• Допоможіть дитині підтримувати дружбу і зв'язок з рідними та друзями, якщо вам довелось покинути домівку і переїхати. Пишіть разом листи, телефонуйте – так дитина відчуватиме, що розлука тимчасова, те саме переживають і її друзі, і скоро вони знову зустрінуться.
• Поділяйте дитячі емоційні переживання та проблеми. Залишені вдома улюблена сукня чи загублений ведмедик – для дитини така ж трагедія, як для дорослих – втрата житла. Тому потрібно знайти альтернативу за можливістю (інша іграшка, лялька ...).
• Створіть вдома для дитини приватну територію – знайти місце, яке належатиме лише дитині (ліжко, відділення для іграшок у шафі), навіть якщо родині доводиться жити в багатолюдній кімнаті.
• Поступово залучайте дитину до активної соціальної, навчальної та посильної трудової діяльності в міру поліпшення її суб'єктивного відчуття власного життя
• Фізичні навантаження в поєднанні з організацією колективної діяльності (разом із членами родини, з друзями, волонтерська діяльність), яка на рівні інтересів і потреб дитини є емоційно насиченою посильною та цікавою.
• Знімайте напругу і стрес дитини іграми на свіжому повітрі. Допоможіть їй відпрацювати прийнятні для неї способи розрядки агресії, гніву і тривожності. Залучайте дітей до фізичної культури, водних процедур, прогулянок на свіжому повітрі, ігор з піском, водою і фарбами. Пам'ятайте: динамічні навантаження, контакт з водою, піском, ігри на свіжому повітрі та спілкування з тваринами – потужні фактори активації позитивних емоцій, зняття загального фізичного і психічного напруження.
• Поважайте, любіть дитину і завжди намагайтеся її морально підтримувати, демонструйте їй свою впевненість (уникайте показу їй своїх страхів, невпевненості і відчаю).